11 причин, почему Украина не ставноится аграрной сверхдержавой

Владислава Рутицкая, заместитель министра аграрной политики по вопросам евроинтеграции

Колонки автора

Как получить 1 миллиард долларов от агроэкспорта в ASEAN

400 миллионов евро от ЕИБ: куда пойдут деньги

По стопам Бендукидзе. Почему иногда лучше без законов, чем с ними

Недавно посол США в Україні Джеффрі Пайєтт заявив, що Україна є одним з найбільших аграрних виробників, але повинна стати аграрною наддержавою.

Після цієї заяви в соціальних мережах прогуркотіла лавина скепсису: цього не може бути, тому що не може бути ніколи.

Що ж, у часи політичної кризи, певно, таких інтонацій не уникнути.

Дещо ризикую, проте скажу, що для досягнення такої амбітної цілі ми маємо непогані стартові позиції.

Україна посідає передові місця з виробництва та експорту зерна, олії, продуктів бджільництва, яєць.

У нас унікальне географічне розміщення, яке надає нам додаткові переваги, прекрасні ґрунти і непогана інфраструктура.

Україна справді має всі шанси стати аграрною наддержавою. Тобто країною, яка володіє сучасним, модернізованим агропромисловим комплексом, розробляє новітні технології і є світовим лідером у їх впровадженні.

Державою, де АПК базується не на експорті сировини, а на виробництві і продажу продуктів з високим рівнем доданої вартості, де сільське господарство є рушієм економіки і створює сотні тисяч робочих місць у суміжних галузях.

Місцем, де рівень профільної вищої освіти дозволяє залучати найкращі молоді таланти з усієї Східної Європи, де активно працюють величезні IT-хаби для потреб АПК, розробляючи продукти, які залюбки купують в усьому світі.

Однак слова Пайєтта можуть залишитися компліментом, який ніколи не буде реалізований. У цьому будемо винні тільки ми, якщо змарнуємо шанс для реформ.

У цьому блозі я окреслю основні причини, які можуть завадити Україні стати аграрною наддержавою. Їх перелік не повний, за багатьма напрямками триває системна робота, і вже є прогрес. Це не «плач Ярославни», а заклик до дій.

Причина перша — зупинка дерегуляційних реформ. Корупція — основна перешкода для інвестицій і розвитку бізнесу. У боротьбі з нею у нас є два основні інструменти: невідворотність покарання і створення умов, за яких корупція була б неможлива.

Саме в другому напрямку ми проводимо реформи в межах своєї компетенції. Багато вже зроблено, галузь впевнено йде шляхом дерегуляції, але якщо ці реформи з якоїсь причині зупиняться, ми ризикуємо втратити майбутнє.

Причина друга — відсутність земельної реформи. Повноцінно і дбайливо може працювати на землі лише повноправний власник. З іншого боку, вкрай важливим є питання повної й різносторонньої підготовки до цього відповідального кроку. Слід розробити правила гри на ринку землі, які б враховували всі інтереси і ризики.

Причина третя — відсутність прогресу в пошуках нових ринків збуту. Нам не можна зациклюватися на якомусь одному експортному напрямку. Україні потрібна максимальна лібералізація торгівлі на міжнародному ринку.

Для цього потрібно активніше використовувати механізми ЗВТ і виходити на ринки, які раніше здавалися далекими і незвіданими. У цьому напрямку робиться багато. Маю на увазі вихід українських товарів на ринки країн ЄС, Азії, арабського світу, Африки. Якщо зупинимося в цьому питанні, ми програємо.

Причина четверта — відсутність оптимальної податкової формули для аграріїв. Податкова формула повинна враховувати точки росту в галузі, стимулювати до інновацій і надавати можливості для розвитку. Ці три пункти є передумовою успіху.

Нам не потрібна зашкарубла система дотацій, яку Україна не зможе потягнути, і яка може призвести до застою галузі. Податки повинні не пригнічувати, а розвивати. На період запланованого активного розвитку галузі їх треба знизити до максимуму. Податкова система повинна бути прогнозована, легка і зрозуміла.

Причина п’ята — стимулювання «сировинного блоку» АПК і відсутність умов для розвитку переробної промисловості. Нема нічого поганого в тому, що ми значні гравці на світовому ринку аграрної сировини. Негативні явища з’являться, якщо ми при цьому будемо тупцювати на місці і не розвивати переробну промисловість.

Країна, яка експортує лише сировину, ніколи не буде багатою. Ми нарощуємо експорт продуктів з високим рівнем доданої вартості. Україна ніколи не була сировинною державою і в майбутньому ми не опустимося до цієї моделі.

Причина шоста — слабке використання можливостей IT-сектора. Світ змінюється з шаленою швидкістю, і, щоб встигати, треба впроваджувати нові технології. Аби бути серед лідерів, слід працювати з тими, хто такі інновації вигадує.

У нас є потужні освітні центри і можливість стати глобальним IT-хабом для Східної Європи. Ми повинні створити умови для концентрації талановитої молоді регіону в Україні з акцентом на сучасні професії в АПК та IT.

Причина сьома — відсутність дієвих інструментів щодо отримання аграріями дешевих кредитів. Без них нічого не буде. Вирішувати цю проблему потрібно якомога швидше. Це може бути створення системи пільгових кредитів чи аграрні розписки. Ми робимо перші кроки в цих напрямах, потрібно прискорюватися.

Причина восьма — «замороження» на нинішньому рівні портової та логістичної інфраструктури. За останні роки в цьому напрямі зроблений прорив. Ми отримали додаткові можливості для експорту продукції та її зберігання. Дерегуляція зробила можливою прискорення всіх логістичних процесів, але ми тільки на початку шляху.

У нас майже не працюють річкові артерії, транспортна інфраструктура не відповідає потребам розвитку галузі, не знайдена формула для її тотальної і швидкої модернізації. Ми тільки закладаємо підвалини для включення України в глобальні міжнародні транзитні проекти, пов’язані з ЄС, Китаєм та арабським світом.

Якщо ми їх заморозимо, то опинимося на узбіччі світової економіки.

Причина дев’ята — відсутність ефективного законодавства щодо захисту довкілля в АПК. Який нам зиск від чорноземів, якщо ми їх не збережемо? Що ми будемо робити, якщо втратимо доступ до якісної води? Створення ефективної системи захисту довкілля — першочергове завдання Кабміну і Верховної Ради.

Причина десята — відмова від курсу на створення системи захисту прав споживачів і виробництва якісної продукції. Українська продукція повинна стати еталоном якості при конкурентній ціні. Це стосується і внутрішнього, і зовнішніх ринків. Нам не потрібна ситуація, коли на експорт іде якісніший товар.

Нам потрібна система, яка б стимулювала виробництво лише якісної продукції і надійно захищала споживачів. Вона мусить будуватися на нових технологіях.

Є й одинадцята причина, яка мало стосується аграрного комплексу, але впливає на наше життя. Це використання АПК як «заручника» при політичних торгах. Провадити масштабні реформи повинні аполітичні технократи, які працюють чесно та прозоро і не скеровують роботу відповідно до кулуарних домовленостей.

Продовжувати роботу потрібно дуже швидко. При цьому ніхто не повинен вставляти палиці в колеса. Лише тоді слова щодо можливості України стати аграрною наддержавою стануть реальністю, а українське суспільство та економіка країни отримають величезний історичний шанс для сталого розвитку.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Все про: АПК, земля, кредиты, IT

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.