Что не так с законом о финансовой реструктуризации

Александр Денисенко, адвокат ЮФ «Ильяшев и Партнеры»

Колонки автора

Отмена свободной экономической зоны «Крым»: последствия для бизнеса

Усі пам’ятають проект Закону «Про фінансову реструктуризацію»?

Він був внесений урядом до Верховної Ради ще наприкінці осені минулого року, а прийняв його парламент тільки 14 червня 2016 року.

Документ розроблений «з метою подолання негативних наслідків у фінансовому секторі, спричинених фінансовими кризовими процесами в економіці України та на виконання зобов’язань української сторони перед міжнародними фінансовими організаціями».

Народні депутати проголосували за законопроект, маючи позитивні та негативні висновки юридичного та науково-експертного управлінь.

Законопроект, дійсно, є неоднозначним. Є кілька моментів, які викликають занепокоєння і можуть бути застосовані із зовсім іншою метою, ніж зазначено в законі. 

Так, із законопроекту вбачається, що він поширюється виключно на підприємства, які мають певні проблеми з поверненням кредитів та виконанням інших грошових зобов’язань – в законі це називається «критичний фінансовий стан».

Серед тих, кому винне підприємство-боржник, повинен бути як мінімум один банк або інша фінансова установа, не пов’язана з боржником спільними засновниками. Ініціатором фінансової реструктуризації може бути лише сам боржник.

Застосування механізму фінансової реструктуризації буде можливим лише за умови згоди на це банків або інших фінансових установ, в яких боржник взяв не менше половини всіх кредитів.

Боржник має право залучати до реструктуризації будь-яких інших осіб, яким цей боржник винен гроші, але виключно за їх згодою – в законі вони називаються «залучені кредитори».

Крім цього, боржник не повинен знаходитись у стані банкрутства або досудової санації.

Метою фінансової реструктуризації є погодження та укладення договору про реструктуризацію між боржником, залученими кредиторами та інвесторами, якщо такі є. Такий договір повинен містити: умови участі інвесторів, суми та умови проведення боржником виплат перед всіма кредиторами, включаючи залучених та не залучених кредиторів, а також перед бюджетом.

План реструктуризації може передбачати розстрочку, прощення частини боргу, передачу кредиторам права власності на майно боржника, залучення інвестицій, реорганізацію боржника, заміну керівництва боржника та інші заходи.

Якщо боржник відповідає вищенаведеним критеріям і має відповідне бажання, він звертається до Секретаріату — спеціальний державний орган, що буде створений на виконання Закону — із відповідною заявою.

До заяви повинні бути додані: згода залучених кредиторів, серед яких, як вже згадувалося вище, повинен бути як мінімум один банк; а також перелік  кредиторів, яким у заставу було передане майно боржника; перелік фактичних засновників (власників) боржника; перелік існуючих судових справ та виконавчих проваджень відносно боржника, ініційованих кредиторами.

Після отримання пакету документів Секретаріат повинен їх проаналізувати і, у випадку їх відповідності положенням закону, прийняти рішення про початок процедури фінансової реструктуризації.

Які юридичні наслідки у такого рішення Секретаріату?

По-перше, на період дії фінансової реструктуризації кредитори боржника фактично не зможуть порушити справу про банкрутство боржника без його на те згоди.

По-друге, з дня початку фінансової реструктуризації вводиться мораторій, який діє протягом 90 днів з можливістю подальшої пролонгації ще на 90 днів.

На період дії мораторію боржник звільняється від обов’язку повертати борги залученим кредиторам, в тому числі шляхом продажу майна боржника на торгах. Так само не допускається передача майна боржника в заставу або під контроль інших осіб, проведення заліків, а також реалізація з торгів нерухомого майна боржника, обладнання, автомобілів, механізмів, що використовуються у господарській діяльності боржника.

При цьому заборона реалізації необоротних активів боржника поширюється на всіх кредиторів боржника, незалежно від їх участі у фінансовій реструктуризації.         

З вищенаведених норм вбачається, що механізм фінансової реструктуризації може використовуватися недобросовісними боржниками з метою недопущення реалізації власного майна за борги.

Для цього боржнику буде необхідно знайти знайомих у будь-якому банку або іншій фінансовій установі, взяти там кредит в розмірі не менше п’ятдесяти відсотків всіх раніше отриманих в інших банках кредитів або позик, отримати згоду «свого» банку виступити у якості залученого кредитора та звернутися до Секретаріату з метою отримання рішення про початок процедури фінансової реструктуризації.

Таке рішення на 180 днів убезпечить боржника від порушення провадження у справі про його банкрутство та від реалізації його майна, а саме необоротних активів.

При цьому, права всіх інших незалучених кредиторів будуть порушуватися — навіть маючи на руках судове рішення про стягнення з боржника заборгованості, такі кредитори не зможуть реалізувати майно боржника або порушити справу про його банкрутство.

Таким чином, закон потребує вдосконалення, зокрема з метою недопущення зловживань з боку недобросовісних боржників, які за допомогою цього Закону зможуть не повертати кредити та інші борги.   

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Все про: банки

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.