Публичные финансы — не для них. 91% госпредприятий прописались в «Индексе непрозрачности»

Александр Климчук, председатель правления ОО «Гражданское общество онлайн»

Договір про асоціацію з ЄС змусив владу адаптувати низку законодавчих норм, які відображають сприйняття публічної власності в європейському світогляді.

Основним аспектом цього світогляду є те, що держава сприймається лише як посередник між власником (народом) і публічною власністю.

Влада є строго підзвітною громадянам, і право громадянина на інформацію про їх публічну власність є базовим.

У розвинених країнах людей змалку вчать, що громадянин повинен усвідомити себе власником приватних та публічних активів, усвідомити свою відповідальність і обов’язок власника. Ця є підґрунтям їх добробуту.

Схожий принцип прописаний і в найкоротшому реченні 13-ї статті Конституції України: «Власність зобов’язує». Однак більшість громадян ніколи не замислювалися про свій конституційний обов’язок власника публічних активів.

Наслідком цього стало те, що з часу прийняття Конституції понад 10 тис державних підприємств, де ми були недолугими власниками, або за безцінь продані, або доведені до банкрутства. Найскромніша оцінка сукупних втрат за цей період за сьогоднішніми цінами стартує від 1 трлн грн.

Чи залишилися ще якісь підприємства у публічній власності українців? За даними Фонду держмайна, до 1 жовтня 2015 року в Україні було 3 690 підприємств, де частка державної власності перевищує 50%.

Що відомо про ці підприємства та їх діяльність? Українські урядовці ні до, ні після Революції гідності не оприлюднювали дані, на основі яких можна було б зробити релевантні оцінки. Громадянам доступна лише фрагментарна інформація.

Наприклад, яка оцінка балансової вартості активів топ-100 державних підприємств на кінець 2015 року? За даними Мінекономіки, вона дорівнювала 926 млрд грн (без врахування банків) або 21 700 грн на кожного громадянина України.

Проблема у тому, що точність цих і подібних даних без проведення аудиту викликає сумніви і може значно відрізнятися у будь-який бік. Така інформація не дозволяє здійснювати громадський контроль.

За нашими спостереженнями, не лише громадяни обмежені в інформації. У найвищих посадових осіб виконавчої влади теж існує проблема доступу до якісних управлінських даних та аналітики. Часто різні відомства мають суперечливі дані.

Щоб виправити ситуацію і дати громадянам та урядовцям можливість систематично отримувати точну інформацію про діяльність публічного сектора, включаючи держпідприємства, 11 лютого 2015 року Верховна Рада прийняла закон «Про відкритість використання публічних коштів».

Згідно з ним посадові особи державних підприємств зобов’язані до 31 січня 2016 року оприлюднити визначену законом інформацію про діяльність їх підприємств у 2015 році на офіційному порталі публічних фінансів України — spending.gov.ua. Відповідальність за виконання закону покладено на уряд.

Можна з сумом констатувати, що ця важлива інформація, яка повинна допомогти уникнути втрат, знизити корупцію і підвищити ефективність, поки не стала доступною. Попередній уряд провалив виконання закону.

Щоб показати громадянам масштаб порушень і мати об’єктивний показник вирішення цієї проблеми, ми розрахували індекс непрозорості державних підприємств. Згідно з ним, до 31 березня 2016 року 91,1% або 3 361 з 3 690 державних підприємств не виконали вимогу закону.

Всі первинні дані з різних державних органів, відкритих реєстрів та інструменти для роботи з ними ми розмістили на сайті ініціативи «Ціна держави».

Кожен може знайти там базову інформацію про держпідприємства: назву, суб’єкта управління, місце знаходження, вид діяльності. Також там можна дізнатися, чи перебуває підприємство у стані банкрутства, чи зареєструвалося воно на порталі публічних фінансів і дало шанс громадянам реалізувати свої права на інформацію.

Розміщені на сайті індекси та похідні показники дозволяють побачити рейтинг непрозорості суб’єктів управління за відсотком підприємств, що їм підпорядковані.

Так, усі 100%, 121 підприємство, підпорядковані Міноборони, проігнорували норми закону. Аналогічна ситуація в МВС: 100%, 35 підприємств. Не кращий стан справ у Мінагрополітики: 99,5%, 372 з 374 підприємств, не зареєструвалися на порталі.

Ми будемо відстежувати загальну ситуацію в країні, стан справ у регіонах, рівень відкритості розпорядників і публікуватимемо рейтинги та анти-рейтинги прозорості.

Ми почали детальне висвітлення з найбільш непрозорого сегмента. Проте громадянам необхідно знати, що проблема непрозорості масштабна, а стан справ — незадовільний в усіх сферах публічної власності та публічних фінансів.

Наприклад, індекс непрозорості для усіх 77 811 розпорядників та отримувачів бюджетних коштів, у тому числі комунальних, для яких ми теж здійснюємо регулярний громадський моніторинг, на цю ж дату дорівнював 66%.

Очевидно, що необхідні рішучі зміни та нові підходи і від урядовців, і від громадськості. Поки ми не досягнемо якісного і повного звітування, суспільство буде залишатися заручником неефективного державного управління та знову втрачатиме трильйони через корупцію і непродуктивність.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.

Все про: законодательство, правительство, ФГИ

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.