Украинская энергетика-2015: жизнь в эпоху перемен

Алексей Оржель, руководитель направления «Энергетика» офиса эффективного регулирования BRDO

Колонки автора

Малые ГЭС: зло или благо?

Зеленый пропуск в Европу

Несколько мифов об энергетике

У 2014-2015 роках Україна по-новому запустила процеси реформування енергетики, але зіткнулася з рядом проблем, вирішити які не вдалося.

На жаль, більшість  реформ в Україні впроваджуються без стратегічного бачення розвитку галузі. Робота над проектом Енергетичної стратегії до 2035 року поки що триває.

Утім, не дивлячись на це минулий рік був дуже насиченим для енергетичної галузі. І на нашу думку, тут було і чимало проривів, але не обійшлося без очевидних «epic fail».

1. Нестача вугілля.

У 2015 рік енергетика держави входила у надзвичайному стані. Оскільки копалини антрацитової групи сконцентровані в зоні АТО, відчутною стала нестача вугілля на ТЕС. В кінці 2015 року, за інформацією уряду, дефіцит вугілля в Україні становив 1,5 млн тонн.

Щоб вирішити цю проблему, Україна шукала джерела імпорту відповідних марок вугілля, включаючи Росію. Однак ці поставки політично пов’язані з електропостачанням Криму, і Росія на певний час зупиняла їх після енергетичної блокади півострова.

Тому Україна намагається диверсифікувати поставки вугілля. Був підписаний договір з ПАР, і вже у грудні Україна отримала 250 тис тонн вугілля для «Центренерго».

Однак купувати вугілля треба за валюту, що підвищує тарифи для споживачів. Тому Україні слід шукати інші шляхи. Можна залучити інвестиційні кошти у переобладнання ТЕС на вугілля газової групи — його запаси є у Львівсько-Волинському басейні.

Разом з тим, це шлях, який вимагає значних витрат часу, гарантій інвесторам, що захочуть вкласти кошти у переобладнання ТЕС, комплексних організаційних заходів від держави.

2. Монополізм на ринку виробництва електроенергії.

Один учасник ринку сконцентрував близько 70% ТЕС в Україні, решта залишається у державній власності. Гравець, який має такий значний вплив на ринок теплової генерації, може диктувати ціну на електроенергію. В умовах лібералізованого, конкурентного ринку електричної енергії, без відповідного регулювання, саме так і відбувалося.

Упродовж року компанія-монополіст вимагала підвищити ціну на електричну енергію, але держава не погоджувалася з обґрунтуванням такої ціни. Вирішити проблему монополізму і створити конкурентні умови на ринку повинна держава. Якщо є коректно прописані правила, то генерація в одних руках не є великою проблемою.

3. Залежність регулятора.

Головним арбітром енергоринку є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг — НКРЕКП. Саме вона повинна займатися цінами на енергоносії, тарифами і, зрештою, пріоритетами енергетичної політики.

Однак НКРЕКП функціонує на підставі указу президента. Її повноваження обмежені, у неї недостатня матеріальна база. Рішення комісії залежать від політичної ситуації. Реформа цього органу мусить стати ключовою у сфері енергетики, її необхідність критична.

Для цього на початку 2015 року Кабмін розробив законопроект №2966 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Цей документ профільний комітет парламенту прийняв як основний з вимогою доопрацювання та включення пропозицій альтернативних законопроектів — №2966-1 та №2966-2. Його доопрацюванням займалася стратегічна дорадча група.

Під час останньої сесії законопроект №2966 був у порядку денному, але депутати не встигли його розглянути через прийняття бюджету та Податкового кодексу.

Украй важливо якомога швидше прийняти найкращий варіант цього законопроекту. Країна вже не має часу на політичні домовленості і головне — запасу міцності.

4. Впровадження ринкових механізмів на ринку газу.

Україна взяла на себе зобов’язання перед європейськими партнерами щодо імплементації європейських директив згідно з угодою про асоціацію з ЄС та протоколом про приєднання України до договору про заснування Енергетичного співтовариства.

Відповідно до вимог третього енергетичного пакета Україна повинна розробити низку законопроектів для реформування енергетичних ринків. Серед них — закон «Про ринок природного газу», що набрав чинності з 1 жовтня 2015 року.

Згідно з вимогами цього пакета, повинні бути поділені функції оператора, газорозподільних компаній та газопостачальників, впроваджені принципи вільної конкуренції на потенційно конкурентних ринках, забезпечені захист прав споживачів та безпека поставок газу.

Також повинна бути проведена реорганізація «Нафтогазу»: створення на його основі кількох компаній. За таких умов можна очікувати формування ринкових ціни на газ.

Прийняття закону — суттєвий крок вперед. Більше того, на виконання його положень приймається вторинне законодавство. Разом з тим, необхідно зробити найважчі кроки — саму реорганізацію «Нафтогазу», яка, за інформацією керівництва компанії, повинна завершитися до квітня 2017 року. Є інформація, що реформування компанії затримується.

Імплементація закону «Про ринок природного газу» стане для країни показовим тестом можливості впровадження реформ.

5. Впровадження ринку електричної енергії.

У межах третього енергетичного пакета Україна повинна реалізувати вимоги в частині забезпечення конкурентних умов на ринку електричної енергії.

Влітку Міненерговугілля презентувало законопроект «Про ринок енергетичної енергії». Цей документ відповідає міжнародним зобов’язанням, створює ринкові механізми, проте не бере до уваги особливості української енергетики.

Країна отримує дешеву електроенергію від АЕС та великих ГЕС. Тарифи НАЕК «Енергоатом» та ПАТ «Укргідроенерго» не включають інвестиційну складову, а розвиток та безпека фінансуються за рахунок кредитних коштів міжнародних фінансових організацій.

Після виходу цих гравців на вільний ринок вони будуть грати за ринковими правилами, що може обумовити отримання надприбутків. Інші учасники ринку генерації без додаткової підтримки втратять ринок. Наприклад, це може стосуватися нерентабельних теплоелектроцентралей, у яких є й інша важлива функція — опалення.

Перехід до нової ринкової моделі і, як наслідок, зростання цін на електроенергію може призвезти до напруги у суспільстві. Можливо, знову доведеться підтримувати соціальні тарифи. Однак проблема енергетичної системи у тому, що протягом тривалого часу у достатніх обсягах не вкладаються кошти у розвиток.

Можливо, саме ті кошти, які будуть отриманні як додаткові прибутки в рамках нової моделі ринку атомною генерацією та генерацією великих ГЕС, можуть бути використані не як джерело фінансування соціальних тарифів, а як фонд розвитку зношеної генерації.

Тобто знову ми повертаємося до того, що без бачення комплексної програми розвитку енергетичної галузі неможливо оцінити, яких результатів ми чекаємо від реформ.

6. Підвищення тарифів на електроенергію для населення.

Протягом 2015 року тарифи на електроенергію для населення збільшувалися двічі: з 1 квітня — на 19% та з 1 вересня — на 25%. Непопулярне рішення прийняла НКРЕКП у лютому 2015 року, воно передбачає п’ять етапів. Після останнього збільшення тарифи повинні відповідати економічно обґрунтованому рівню.

В Україні досі діє перехресне субсидіювання: для промисловості встановлені вищі тарифи, ніж для населення. Відповідно, кошти, які громадяни сплачують за струм, не відповідають його собівартості. Підтримка однієї групи споживачів за рахунок іншої обумовлює те, що українська промисловість стає менш конкурентоздатною на зовнішніх ринках.

Низький рівень тарифів для населення оманливий. Споживач у будь-якому разі повинен сплатити справжню вартість товару, інакше цей товар просто зникне з ринку.

Поетапне підвищення тарифів повинне забезпечити економічно обґрунтований рівень тарифів для населення у 2017 році. Проте вже зараз можна спрогнозувати, що через девальвацію національної валюти та фактор валютної складової у структурі тарифів після підвищення у 2017 році тарифи не відображатимуть реальну ринкову вартість.

Таким чином, до питання підвищення тарифів для населення доведеться повертатися.

7. Енергоефективність.

Енергозбереження, зменшення споживання енергетичних ресурсів та більш ефективне їх використання стало пріоритетним напрямком у сфері енергетики.

З’явилося чимало відповідних документів. 25 листопада 2015 року уряд схвалив розпорядження «Про національний план дій з енергоефективності на період до 2020 року».

Крім того, у квітні 2015 року парламент прийняв законопроекти №1313 і №1409 про енергосервісні компанії — ЕСКО. Міжнародні організації підтримали прийняття Україною цих законів. ЄБРР готовий виділити Україні на реалізацію механізмів ЕСКО 1,5 млрд грн.

Реалізується програма державної підтримки населення, ОСББ та ЖБК з впровадження енергоефективних заходів. Згідно з нею держава відшкодовує частину суми кредиту на енергоефективне обладнання та матеріали. Це добра тенденція. До того ж, після підвищення тарифів населення вимушене активніше шукати варіанти економії енергії.

8. Розвиток відновлюваної енергетики.

2015 рік для сектора відновлюваної енергетики був важким, розвиток зупинився. Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року, який у жовтні 2014 року схвалив уряд, визначає середньорічний приріст потужностей на усередненому рівні близько 1 ГВт, але на кінець 2015 року було введено лише 19,574 МВт.

Входили у 2015 рік виробники з непереглянутим «зеленим» тарифом відповідно до курсу євро, як того вимагає закон «Про електроенергетику». У лютому та березні через надзвичайний стан в енергетиці «зелений» тариф був суттєво знижений. У результаті інвестор втратив віру у сектор і поставив подальше інвестування на паузу.

Відновлювана енергетика у 2015 році розвивалася за інерцією, виконувалися старі проекти.

Втім, був і позитив. Прийнятий закон «Про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» повинен забезпечити довгострокові умови для розвитку сектора.

Він важливий і з екологічної точки зору. 12 грудня 2015 року в Парижі на найвищому рівні представництва була підписана перша за понад 20 років перемовин в ООН глобальна кліматична угода — домовленість країн щодо скорочення обсягів викидів. Для досягнення цієї мети країни поступово переходитимуть на відновлювані джерела енергії.

Загалом 2015 рік у сфері енергетики був важким. Деякі події вважаються непослідовними через кризу в країні та економіці. Разом з тим, 2015 рік був і роком подій, які матимуть позитивний ефект у довгостроковій перспективі. Ми надто довго живемо у час змін і не маємо права буксувати з енергетичними реформами.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона непретендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися зточкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеноїінформації і виконує винятково роль носія.

Все про: электроэнергия, законодательство, энергоэффективность

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.